Очень давно хотела это сделать)

Представляю Вашему вниманию сказочку , лично мною придуманную (сочиняли для сыночка в школу).  Изначально к сайту отношения не имеет, но как я писала в своей первой записи :«Нет проблемам, трудностям. Я беру и делаю».

 

Это мой сайт, могу себе позволить:).

                     «І насниться ж таке»

Одного разу мені наснився такий чудернацький сон, що я навіть не збагнув одразу, що це все сниться. Пам’ятаю все до дрібничок. Так що вмощуйтесь по зручніше та слухайте.

Їду я (так, так – їду) на коняці (сам у шоці – на коняці). Коняка така біла-біла, з сивою гривою та довгим чорним хвостом.

Отже їдемо ми і перед нами починає  майоріти ліс. Якщо б було по-справжньому – їй-Богу, злякався б. А тут такий безстрашний я (не смійтесь). Під’їжджаємо ближче і бачу я,  на вході до лісу, стоїть Петя – мій однокласник. Тут мої очі взагалі ледь на лоба не полізли. Але я не показую свого здивування.

Питаю я у нього:

  • Гей, друже, а що це ти тут робиш?

Він мовчить, ніби води у рот набрав. Хотів злізти я з коняки, та думаю, а раптом потім на неї не залізу.

  • Петя! Петя! – кричу я.

Він стоїть мов стовп. Придивляюсь я до нього і починаю по трохи розуміти. Він зачарований. Дійсно зачарований. Лице кам’яне, очі не кліпають, тіло не ворухнеться. А внизу біля нього кусок піци лежить. Моєї улюбленої піци з помідорами, сиром, ковбаскою. Ммм, аж у животі забуркотіло.

Думаю, може з’їсти? Все одного Петька не помітить. Та тільки я про це подумав, чую голос. Такий рідний, теплий, лагідний. Та коли я побачив чий це голос, ледь не впав. То коняка зі мною розмовляє. А каже вона наступне:

  • Данило Андрійович, я вам не рекомендую їсти цю піцу. Ця піца зачарувала Петю. Адже не можна нічого брати у незнайомців, а тим паче їсти це. Він ослухався цієї заповіді, тому став зачарований. Але ти можеш йому допомогти. Щоб його розчаклувати треба зробити три добрі справи. Зрозумів?

Я згадав на чий голос схожий був голос конячки. Це голос моєї мами. Чомусь інтуїтивно я повірив їй. І почав розмірковувати, що ж мені таке добре зробити. На жаль, нічого путнього не придумав. А конячка знову каже:

  • Данило Андрійович, стоячи на одному місці добрі справи не зробиш.

Повернувся я до Петі та кажу:

  • Не хвилюйся друже, я обов’язково тебе розчаклую.

Поїхали ми з конячкою за добрими справами у саму хащу лісу. Їдемо ми, їдемо, а я не можу заспокоїтись. Все переймаюся, думаю, як там Петя. Він же однесенький там зовсім. А раптом хижаки його з’їдять? Стрімголов розвернув я конячку назад. Та швидко скачемо до Петьки. Фух, стоїть на місці, стираючи піт з лоба, подумав я.

Не вагаючись більше, зліз я все таки с конячки, прив’язав мотузку до дерева. Сів коло Петьки і думаю, що ж робити? Починає вже темніти, самому страшно стало. Дивлюсь на годинник – вже 18:00. І тут, о-ба, годинник. Дурна моя голова. В мене ж  не просто годинник. В мене годинник – телефон! Починаю швидко дзвонити дорослим, розповідаю де ми, що з нами. А у цей час Петька обнімає мене, стрибає. Дивлюсь на нього і нічого вже не розумію. А він радісно каже мені:

  • Дякую друже. Ти мене розчаклував!!!

Я йому:

  • А що я зробив? Я ж три добрі справи не зробив.

Тут Петя і каже:

  • По-перше, ти друга не залишив у біді. По-друге, не побоявся злісти раді мене з конячки. А по-третє, і найголовніше, ти подзвонив дорослим.

Зрадів я дуже. А потім Петя почав зникати. Ніби туман закривав його.

А я  знову почув голос конячки. Думаю, що ще трапилось? Боюсь навіть очі розплющити. Відчуваю хтось цілує мене лагідно. Конячка так напевно не цілує. Наважуюсь відкрити очі. І бачу не конячку. Мама, це мама цілує мене, будить зранку до школи. Як я зрадів мамі, обійняв її, притулився. Розповів про сон. А мама й питає:

  • Чи зрозумів ти синку, що треба робити в таких невідомих та не звичних для тебе ситуаціях?
  • Так. – я відповів. Ось запам’ятайте любі друзі, саме головне з мого сну. Якщо хтось, або ви у біді – одразу дзвоніть дорослим. Не беріть у незнайомців нічого. Не полишайте друзів наодинці з проблемою, не бійтесь. Адже біда може статись з кожним.

Дякую, що послухали про мій сон.

 

Фух! Дело начато!

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.